Кошик
25 отзыва
Соціальна платформа "Крамничка добра"
+380664974930
Кошик

Онко, як себе вести і де взяти безкоштовні ліки? Творча реабілітація і чим допомагає проект "КрамничкаДобра"

Пацієнтка відомої ізраїльської клініки в Україні, Міла Реутова, яка проходила лікування від раку шийки матки, вирішила поділитись своєю історією. Можливо, вона когось  надихне на подальшу боротьбу, а комусь просто надасть оптимізму і впевненості. А хтось  зрозуміє, що якщо призначене лікування  не допомагає, то треба йти і радитись з іншими спеціалістами.

 Хотілось би, щоб таких позитивних історій було більше, і слово онко залишалось лише неприємним епізодом в житті таких людей.

«Я завжди була енергійною людиною, але в лютому 2015 року все змінилось. Я відчула дискомфорт і біль внизу живота. Звернулась в поліклініку за місцем проживання — і гінеколог призначила антибіотики. Два місяці я виконувала рекомендації, робила УЗД, але покращення не було, і в квітні я потрапила до стаціонару. Там мені зробили біопсію. Побачивши заключення,  лікарі сказали, що треба дообстеження, і далі було направлення до онкологічного центру. Оскільки гістологічне обстеження було на руках, я знайшла в інтернеті, що це рак шийки матки. Так я дізналась свій діагноз.

У мене був шок. Спочатку  було бажання все кинути, і поїхати кудись подалі в глухомань, і там тихо доживати, щоб не мучити ні батьків, ні чоловіка. В той момент саме чоловік став каталізатором і рушійною силою. Він мене весь час штовхав вперед. Саме він дуже мене підтримував, завірив, що ми будемо боротись разом, і він зі своєї сторони зробить все, що зможе.

В Онкоцентрі сказали, що треба починати променеву терапію, але на той момент обидва прискорювачі у них були несправні, і тому мені  довелось  звернутись в іншу державну  лікарню. Там призначили величезну кількість додаткових обстежень. Кругом були черги, записи, підготовка… Через два  тижні мені  чудом вдалось отримати вже всі результати. В результаті якщо по гістології ставили стадію 2б, то після всіх обстежень поставили 3б.

А потім ніхто не міг вирішити, що робити і з чого починати. З променевого відділення направили на консультацію до хірурга, звідти в хіміотерапію, потім знову в променеву. В результаті вирішено було починати хіміотерапію, но через велику кількість свят, сказали приходити аж через тиждень.

Мене не покидало відчуття, що я втрачаю час. Біль ставав все сильнішим. Чоловік наполіг, щоб  я поїхала на консультацію закордон. Друзі записали мене на прийом до онкогінеколога-хірурга в Ізраїлі. Через два дні я була в Хайфі, де зробили ПЕТ-КТ. З’ясувалось, що, нажаль, хірургічне лікування вже неможливо провести, так як пухлина велика. Лікар сказав, що ситуація дуже серйозна, знадобиться тривала терапія. Спитав мене, чому я приїхала в Ізраїль, де лікування буде вартувати дуже дорого, якщо біля Києва є така ізраїльська лікарня. І що він добре знає тих, хто її відкрив, так як працював в ізраїльській лікарні «Рамбам» разом з професором Кутеном і лікарем  Бернштейном, це спеціалісти високого рівня, котрі в Україні зібрали прекрасну команду.

На наступний день після повернення з Ізраїлю я вже була на прийомі у Али Вінницької, і мене вразила її прямолінійність. Вона чесно розповіла все так, як є.

  «Я вважаю, що Ваші шанси 50 на 50. Все залежить від Вас — від того, наскільки Ви хочете жити, наскільки готові боротись. А боротися доведеться — я не скажу, що це буде легко і просто. Я Вам навіть ніяких гарантій дати не можу, тому що ми не знаємо, як організм відреагує на лікування. Але якщо Ви будете налаштовані на боротьбу, на життя, то Ваші шанси можуть збільшитись».

Ми живемо, проходячи різні етапи в житті, помиляємось, падаємо, збираючи себе по крупицям, піднімємось, взлітаємо і розфарбовуємо всіми кольорами райдуги і всіми фарбами своє життя.

Чи змінилось моє життя післе лікування? Звісно. Я завжди шукала сенс життя, своє призначення — ще до хвороби. Малювати почала, ще до того, як поставили діагноз, а на фоні лікування продовжила. Дякую чоловіку, він мене піддтримував і в цьому. Малювала під час опромінення, з температурою, між хіміями, ходила на майстер-класи в студії. Це дуже гарно і сильно перемикає, дає величезний ресурс позитивних емоцій, енергії, відволікає від тягосних думок і поганого самопочуття — це те, що людям в діагнозі дуже потрібне, тому що часто наступають періоди депресій, перепади настрою.

Під час  лікування не покидала думка, що ще трішки — і треба буде повертатись до звичного життя. А це важко. Ти вже ніколи не будеш таким, як раніше. Якими б чудовими не були результати лікування, все рівно залишається страх, що в тебе це було і це може в будь-який  момент повернутись. Людям після онко, які пішли на поправку – потрібна реабілітація — фізична, психологічна. Суспільство повинно відноситись до  такої людини з розумінням, бути трішки турботливішим і добрішим. Але більшість пацієнтів  з діагнозом зіштовхуються з тим, що від них відертаються, — їх звільняють з  роботи, кидають чоловіки\дружини...

Тих, хто пройшов лікування від раку, насправді дуже багато! Але вони соромляться про це говорити, тому що в суспільстві настільки розвинута канцерофобія, що людина, котра хвора на рак, — ледь не прирівнюєтьсядо людини з проказою! Ми почали спілкуватись. Я організувала для дівчат декілька творческих майстер-класів, почали проводити Inspiration Onco Talks — мотивуючі зустрічі, на які ми запрошуємо тих, кому поставили онкодіагноз. Але поодинці багато не зробиш, а разом ми зможемо все!».

Проект Крамничка добра був створений для людей з онко захворюваннями, для військових з пораненнями, та їх родин, для одиноких мам, які виховують «особивих діток». Ці люли можуть творити чудові речі своїми руками, а ми надаємо для них інтернет-майданчик для продажу, допомагаємо просувати товари, розвиватись і йти до перемоги. Це виявився ще один чудовий і дієвий спосіб не тільки заробити, але й як психофізична реабілітація.

У нас вже є декілька таких людей, котрі дізнались про свій діагноз, і почали щось робити, є люди які малюють картини, де хто вишиває…і не тільки https://kramnychkadobra.com/g28652152-dekor

 Ми будемо раді прийняти Ваші роботи у нас на сайті:

www.kramnychkadobra.com

 

Якщо Ви, опинились один на один з таким діагнозом чи проблемою, не закривайтесь, радьтесь, звертайтесь за допомогою, дійте. Також Ви можете дивитись в Вашим медичних закладах списки безкоштовних ліків, вони існують! Хоча б ще на таких ресурсах як:

 https://eliky.in.ua/

http://health.kiev.ua/poisk_ostatkov_lekarstv/

http://www.liky.odesa.ua/

http://www.uoz.volyn.ua/category/activity/centralized-purchasing-and-supply/

«Я хочу сказати всім, хто почув діагноз: онкологія. Це не вирок, неможна опускати руки, здаватись! Треба зібрати сили, волю і терпіння і робити все можливе, щоб справитися з цією хворобою, вирвати в неї хоч декілька років, навіть місяців, і прожити цей час в радості і з вдячністю! Бо життя прекрасне і варте будь-яких зусиль і боротьби

 

 

Журнал "Натали", сторінка Міли Реутової